ВІДОКРЕМЛЕНА ОБСТАВИНА ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СИНТАКСИЧНИЙ РЕСУРС ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ УЧНІВ СТАРШОЇ ШКОЛИ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті порушено проблему формування культури мовлення учнів старшої школи в процесі вивчення синтаксису української мови, зокрема відокремленої обставини. Актуальність дослідження зумовлена потребою підвищення рівня мовленнєвої підготовки старшокласників та орієнтацією мовної освіти на свідоме, комунікативно доцільне й стилістично вмотивоване використання мовних засобів. Констатовано, що в шкільній практиці навчання української мови вивчення відокремлених членів речення часто зосереджується на формально-граматичних і пунктуаційних аспектах, що не повною мірою реалізує їхній мовленнєвий потенціал.

У роботі узагальнено теоретико-методологічні підходи до розуміння культури мовлення як інтегративної лінгводидактичної категорії та окреслено роль синтаксису у формуванні мовленнєвих умінь учнів старшої школи. Розкрито функціональні можливості відокремленої обставини як синтаксичного засобу уточнення, смислового акцентування та стилістичної організації висловлення. Акцентовано увагу на доцільності функціонально орієнтованого підходу до вивчення відокремленої обставини, що передбачає поєднання аналізу синтаксичної будови речення з мовленнєвою практикою учнів.

Обґрунтовано, що усвідомлене використання відокремлених обставин у мовленні сприяє підвищенню точності, логічної чіткості та стилістичної різноманітності висловлення, а також формуванню вмінь добирати мовні засоби відповідно до комунікативного задуму. Зроблено висновок про значущість відокремленої обставини як функціонального синтаксичного засобу формування культури мовлення учнів 10–11 класів у процесі навчання української мови.