ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ
Анотація
У статті здійснено дослідження теоретичних та методологічних засад моделювання соціокультурної діяльності в умовах реалізації стратегічного курсу України на повноправне членство в Європейському Союзі. Автор обґрунтовує об’єктивну необхідність докорінного переосмислення принципів організації культурної сфери як фундаментального чинника зміцнення національної ідентичності та високоефективного інструменту м’якої сили держави на міжнародній арені. У межах роботи деталізовано низку наукових парадигм, зокрема культурологічну, семіотичну, праксеологічну, аксіологічну та системну, що дозволяють інтерпретувати соціокультурну практику не як статичну сукупність артефактів, а як динамічний простір комунікації та активної суб’єктності особистості.
Окрему увагу приділено к аналізу наукових здобутків вітчизняних та зарубіжних дослідників які сформували теоретичне підґрунтя для розуміння складних інституційних трансформацій та забезпечили методологічний перехід до сучасної концепції Культури 3.0.
Дослідженням виокремлено та детально охарактеризовано систему взаємопов’язаних моделей реформування галузі серед яких чільне місце посідають модель адаптації нормативно-правового поля до стандартів Європейського Союзу, модель мережевої інтеграції через розбудову горизонтальних зв’язків із міжнародними професійними спільнотами, модель інноваційного розвитку на засадах масштабної цифровізації та модель культурної дипломатії.
Автор доводить, що впровадження науково обґрунтованого моделювання сприяє створенню гнучких адаптивних механізмів включення вітчизняного соціокультурного простору в загальноєвропейське середовище,забезпечуючи при цьому прозорість публічного управління та інтенсивний розвиток креативних індустрій.
Окреслено перспективні напрями подальших наукових пошуків що мають зосереджуватися на розробці прикладних механізмів фінансування творчих секторів економіки та специфіці імплементації європейських культурних стандартів на рівні місцевих територіальних громад.
Посилання
Копієвська О. Р. Трансформаційні процеси в культурі сучасної України: монографія. Київ: НАКККіМ. 2014. 296 с.
Петрова І. В. Проектування в соціально-культурній сфері: навчальний посібник. Київ: Вид-во КНУКіМ. 2007. 372 с.
Тушева В. Аксіологічні засади дослідницького пошуку в мистецькій освіті. Музичне мистецтво в освітологічному дискурсі. 2022. № 6. URL: https://doi.org/10.28925/2518-766X.2021.63
Хитра О., Бучаста Л. Соціально-культурні аспекти розвитку людського капіталу. Молодий вчений. 2020. № 4 (80). С. 34–41. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2020-4-80-8
Шикеринець В. В., Базіняк І. І., Маланюк Т. З., Федорак В. В., Дутчак О. І. Державне управління соціо-культурною сферою: навчально-методичний посібник. Івано-Франківськ: Прикарпатський національний універ-ситет імені Василя Стефаника. 2022. 140 с.
Щербина В. М. Міжкультурна комунікація у сучасному соціокультурному просторі. Вісник Націо-нального технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2013. № 2. С. 70–75.
Dewey J. Art as Experience. New York: Minton, Balch & Co. 1934. 355 p.
Eco U. The Open Work / trans. by A. Cancogni. Cambridge: Harvard University Press, 1989. 285 p.
Gadamer H.-G. Truth and Method. 2nd rev. ed. London: Continuum, 2004. 603 p.
Landry C. The Creative City: A Toolkit for Urban Innovators. 2nd ed. London: Earthscan. 2012. 400 p.
Matarasso F. A Restless Art: How Participation won the Argument and Lost its Way. London: Calouste Gulbenkian Foundation. 2019. 224 p. URL: https://arestlessart.com/the-book/
Max-Neef M. Human Scale Development: Conception, Application and Further Reflections. New York: Apex Press. 1991. 114 p.
Ricoeur P. Oneself as Another trans. by K. Bla-mey. Chicago: University of Chicago Press. 1992. 363 p.
Sacco P. L. Culture 3.0: A New Strategy for Generating Cultural Value with a Focus on Social Cohesion. European Expert Network on Culture. 2018. Vol. 12. P. 15–32.
